Шибиринівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Історія відкриття нашої школи починалась досить давно. Антоновицька школа була побудована ще до революції. Спочатку тут була церковна-приходська школа, після революції – лікбез. Пізніше, на початку 30-х років, в ній було вже чотири класи, адже четвертий на той час був уже випускним. Учні одержували свідоцтво про закінчення чотирьох класів. Маючи таку освіту, люди керували навіть колгоспами, бо чотирирічна освіта мала значення, як нині неповна середня.
В кінці 30-х років добудували одне крило, але відкрити семирічну школи не довелось, на заваді стала війна.
У 1943 році після розгрому партизанами каральної групи німців у районі села Кувечичі, всіх людей, навіть стариків і дітей німці загнали у приміщення школи, щоб спалити живцем за зв’язок з партизанами. Та знищення людей та школи не відбулося, завдяки німецькому коменданту міста Чернігова, який їхав з Кувечич на Антоновичі й машину якого допомогли витягти з багнюки антоновицькі чоловіки.
По війні тут так і залишилось чотири класи. 5-7 класи учні закінчували у Пльохівській семирічці. Сюди ходили учні з Москалів, адже збудована там школа у 1927 році налічувала два класи.
На початку 50-х тут відкрили семирічку і сюди добавились ще й шибиринівські учні. А на початку 80-х років голова колгоспу Б. Халіманенко захотів збудувати середню школи в с. Шибиринівка.
За панських часів в с. Шибиринівка школи не було і діти навчалися по «хатах». Тобто в одному будинку збирались діти і їх вчили писати, рахувати. Але таке положення було не вигідним. Оскільки кількість дітей збільшувалась, то виникла потреба збудувати нову школу. Вирішили збудувати спочатку 4-х річну школу. Місцем її будівництва обрали ділянку землі, на якій (у теперішній час) живе Велігорська Надія Павлівна. Тут здобували освіту учні 1-4 класів. Будували школу жителі села. Тільки виробляти двері приїздив робітник з міста. Про нього ніяких відомостей не залишилось.
Кількість дітей поступово збільшувалась, в школі не вистачало місць, та й тіснувато було.
Було вирішено на місці церкви збудувати нову 7-річку з просторими класами, щоб вистачило місць для всіх. На теперішній час це територія дитячого садка. Школу знову ж таки будували сільські робітники. Вона була побудована в 30-х роках. Тут діти навчались вже не тільки писати і рахувати. Вивчали історію рідного краю, географію і т.д.
В 1936 році директором школи був Левицький Микола Федорович, німецьку мову читала Левицька Євгенія Петрівна.
Після війни директором школи була Ющенко Віра Юхимівна.
На початку 80-х років колгосп «Перше травня» розпочав будівництво нового приміщення для 8-річної школи. Школа розміщена в одному головному приміщенні з прилягаючою земельною ділянкою 2 га, де знаходиться спортивний майданчик, футбольне поле, шкільний сад.
З 1981 по 1985 роки директором школи був Тимошин М.Ю. Сюди приїжджали працювати вчителі з міста Чернігова та навколишніх сіл.
З 1985 року по 2005 рік посаду директора займала Неділя Віра Володимирівна.
З 1981 по 2001 рік Шибиринівська неповна середня школа випустила 153 учні. У 2001 році вона була реорганізована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У 2002 році тут відкрили комп’ютерний клас. У тому ж навчальному році Шибиринівська ЗОШ І-ІІІ ст. випустила своїх перших одинадцятикласників. Їх було одинадцять. Був створений і герб школи.
